Офіцер ордена Британської імперії (з 2001). Був посвячений у лицарі Королевою Великої Британії Єлизаветою II в 2010.
Біографія
Народився 13 липня 1940 року в бідній сім'ї відставного військового Альфреда Стюарта і ткалі Гледіс Стюарт у місті Мірфілд. Його батько мав посттравматичний розлад і родина жила в страху перед його запальністю. Обидва старших брата Патріка, Трейвор і Джеффрі, вибрали армійську кар'єру. Сам він у 11 років від учителя церковної школи отримав пораду зайнятися акторською грою. Патрік брав уроки театрального мистецтва в середній школі і пройшов курси майбутнього відомого актора Браяна Блесседа в сусідньому Майтомройді. В 15 років Стюарт покинув загальноосвітню школу, щоб навчатися у театральній школі. Паралельно він влаштувався репортером у місцеву газету, проте згодом мусив обирати на чому зосередитися і обрав театр.
У 18 років у Патріка розвинулася аутоімунна алопеція — він швидко облисів, що втім дозволило йому легко змінювати ролі перуками. Стюарт виграв грант на навчання в Бристольській театральній школі «Олд Вік». Грав у театрах Ліверпуля та Шеффілда впродовж 1961—1962 років, гастролював по Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці, згодом у Лондоні. В 1966 році Патрік став членом Королівської шекспірівської трупи в Стретфорді-на-Ейвоні, продовжував гастролював по всій країні і за кордоном. Того ж року він одружився з Шейлою Фальконер, котра була хореографом, незабаром у них народилися двоє дітей — Деніел в 1967 і Софія в 1973. Патрік багато працював, майже не маючи часу на близьке спілкування з дружиною та дітьми. Разом з тим Стюарти змогла прибати будинок в лондонському передмісті.
З 1967 по 1987 рік Стюарт знімався в телепостановках п'єс і в телесеріалах. Через облисіння він майже в кожній ролі носив перуку, що надавало йому різних образів. На початку 1980-х зіграв короля Леондегранса в лицарському епосі «Ескалібур» (1981) і Гурні Галлека в «Дюні» (1984). У 1987 році Патрік Стюарт вирушив до Каліфорнії взяти участь в університетських читаннях. Під час читань там перебував продюсер телесеріалу «Зоряний шлях: Наступне покоління». Побачивши Стюарта, він твердо вирішив, що той мусить грати в серіалі. Патрік підписав контракт, думаючи, що серіал не буде популярним і невдовзі він зможе повернутися до Великої Британії. Проте «Наступне покоління» навпаки мав величезний успіх, у тому числі завдяки капітану Пікару в виконанні Стюарта. Актор мусив лишитися в Лос-Анджелесі, а між зйомками грав у бродвейських театрах. Завдяки Пікару на його спектаклі стали ходити фанати «Зоряного шляху». Подружнє життя в цей час розладналося, в 1990 році Патрік розлучився з Шейлою.
У 1994 році, після завершення «Нового покоління», Стюарт повернувся в Англію, де продовжив роботу в театрі. Образ капітана Пікара став обтяжливим для нього, адже в акторі глядачі бачили саме його. Він знявся в повнометражних фільмах за «Зоряним шляхом»: «Покоління», «Перший контакт», «Повстання», «Відплата». В 1998 році він отримав «Золотий глобус» за роль капітана Ахава в телеверсії «Мобі Діка». В 1997 році Патрік заручився з Венді Ньюсс, однією з продюсерів «Нового покоління», а в 2000 році вони одружилися. Також у 1997 на знімальному майданчику політичного трилера «Теорія змови» його познайомили з режисера Браяном Сінгером. Той вирішив дати роль професора Чарльза Ксав'єра з «Людей Ікс». Також озвучував персонажів анімаційних фільмів і серіалів: «Сімпсони», «Принц Єгипту», «Джиммі Нейтрон: Геніальний хлопчик», "Володар сторінок, англомовні версії «Навсікаї з Долини вітрів» і «Стімбоя». У 2003 розпався шлюб з Венді Ньюсс, Патрік завів роман з молодою актрисою Лізою Діллон, що тривав до 2007. Найвідомішою роллю 2000-х стала роль Чарльза Ксав'єра в продовженнях «Людей Ікс».
На естафеті до Олімпійських ігор 2012 Патріку Стюарту було доручено нести Олімпійський вогонь. Цього ж року одружився з актрисою Санні Озелл і оселився в Брукліні.
У 2023 році видав книгу мемуарів «Making It So: A Memoir» (укр. Так і зробіть: Мемуари).
Смерть Патріка Стюарта збіглася з долею його персонажа, капітана Пікара. В жовтні 2026 року в одному з коміксів за «Зоряним шляхом» капітан Пікар впав у кому.
Смерть
Помер 28 жовтня 2026 року у віці 86 років у своєму будинку в Лос-Анджелесі. За повідомленням родини, він нетривалий час мав хворобу Альцгеймера та деменцію з тільцями Леві.
Громадська діяльність
Патрік Стюарт підтримував благодійну організацію Combat Stress, що допомагає військовослужбовцям з посттравматичним стресовим розладом. Допомагав ініціативі ООН з подолання цього розладу. Також Патрік Стюарт підтримував рухи, ініціативи й освітні проєкти з протидії домашньому насильству.
У 2018 році підписав звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії. Того ж року брав участь в заходах кампанії People's Vote, суть якої полягала у новому громадському голосуванні щодо брекзиту. В 2019 був обраний речником Міжнародного комітету порятунку, неурядової організації з питань гуманітарної допомоги та розвитку.
Ідентифікував себе як соціаліста та був членом партії Лейбористів. Був атеїстом, але вірив у певні енергії, що визначають життя. Підтримував легалізацію евтаназії у Великій Британії.
Крім того Патрік Стюарт підтримував футбольний клуб Гаддерсфілд Таун.
Стюарт прихистив кількох собак через лос-анджелеську організацію з порятунку тварин «Wags and Walks», а у 2018 році отримав відзнаку на щорічному урочистому заході цієї організації. У 2017 році він співпрацював з ASPCA у межах кампанії до Національного дня протидії собачим боям. У 2021 році ASPCA вручила йому нагороду «Прихильник і захисник пітбулів».
Нагороди
Як член Королівської шекспірівської трупи (1966-1982), Стюарт мав звання почесного асоційованого артиста цієї трупи. Такий статус зазвичай надається актору після завершення основного періоду його роботи в Королівській шекспірівській трупі.
Виграв премію «Сатурн» у 1990 році в номінації «найкращий жанровий актор» за роль у серіалі «Зоряний шлях: Наступне покоління». Отримав ту ж премію в номінації «Найкращий актор телебачення» в 2021 році за роль у «Зоряний шлях: Пікар». В 2024 переміг у номінації «За життєві досягнення».
За роль Скруджа в виставі «Різдвяна історія» отримав Премію «Драма Деск» 1992 року.
16 грудня 1996 року Патрік Стюарт отримав зірку на Голлівудській алеї слави.
Був удостоєний звання Лицаря-бакалавра за заслуги в драматургії у 2010 році (премія Гілгуда).
З 2017 по 2021 рік Патрік Стюарт разом із Г'ю Джекманом утримував світовий рекорд Гіннеса за найтривалішу кар'єру в ролі супергероя коміксів Marvel у ігровому кіно. Того ж року виграв премію «Астра» як найкращий актор другого плану в фільму «Лоґан: Росомаха».
2024 року він став почесним членом Інституту інженерії та технологій на знак визнання його внеску в популяризацію науки й технологій. Зазначалося, що його ролі капітана Пікара та Чарльза Ксав'єра «стали великим натхненням для майбутніх інженерів, вчених та дослідників».
В опитуванні 2018 року, проведеному з нагоди Дня Йоркшира, Стюарт посів третє місце в списку найвидатніших уродженців Йоркшира, поступившись Майклу Пейліну та Шону Біну.
Назви на честь
У серпні 2016 року один із корпусів Університету Гаддерсфілда було перейменовано на «Будівлю сера Патріка Стюарта».
Найстарішу мишу, яка перетнула вік у 9 років (померла 9 лютого 2023 року), назвали на честь Патріка Стюарта.
Посилання
Офіційний сайт (англ.)
Патрік Стюарт на сайті IMDb (англ.)
