З 24 лютого 2022 року місто перебуває під російською окупацією. Станом на травень 2026 року лишилося близько 2000 жителів, місто на межі гуманітарної катастрофи, оскільки із січня 2026 року потерпає від нестачі продуктів і ліків. Міська інфраструктура зруйнована у 2022—2023 роках.
Географія
Олешки розташовані на півдні України, за 4 км від Херсона. Місто має Т-подібну форму. Із заходу на схід простягається на 4 км, з півночі на південь — на 9 км, по периметру — 29 км. Середня висота над рівнем моря — 9 м. Площа становить 60 км².
Природа
На схід від міста розташовані Олешківські піски — друга за розмірами пустеля Європи, навколо яких зеленіє 45 тис. га соснового лісу, багатого на дичину та гриби. Екологічно чисте та безпечне навколишнє середовище забезпечує хвойний ліс, який очищає та збагачує киснем повітря, а наявність річок, озер та плавнів створює хороший мікроклімат.
Гідрографія
На західній стороні від міста з річки Конки витікає річка Перебійна. Через північну частину міста тече річка Чайка.
Природні ресурси
Природно-ресурсний потенціал міста становлять ліс, підземні поклади прісної води та пісок. На під'їзді до міста розташоване йодове озеро з лікувальними властивостями. Важливим рекреаційним і туристичним ресурсом є Національний природний парк «Олешківські піски», центральний офіс розміщений в Олешках, а широко відома напівпустеля — поблизу с. Раденськ Олешківського району.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 22.9 °C (73.2 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -1.7 °С (28.9 °F).
Історія
За 10 км від міста на острові Маслов (нині — Великий Вільховий (Потьомкінський)) у Х—XIII століттях існувало слов'янське торговельне місто Олешшя, яке було опорним пунктом Київської Русі в нижній течії річки Дніпро.
У 1711—1728 роках в урочищі Олешки розташовувалась Олешківська Січ. Тож 1711 рік вважається датою заснування поселення Олешки.
З 1784 по 1802 роки місто мало назву Дніпровськ.
З 1802 по 1920 роки Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії. 26 липня 1893 року затверджено герб міста Олешки: на блакитному тлі срібна запорозька галера зі згорнутими вітрилами; у вільному куті щита герб Таврійської губернії.
За радянських часів в 1928 році містечко було перейменоване на Цюрупинське на честь радянського діяча Олександра Цюрупи, який тут народився. Під час німецької окупації селищу повернули назву Олешки та зробили центром Олешківської округи. Після 1956 року селище отримало статус міста та змінило назву на Цюрупинськ.
24 вересня 2011 року в місті встановлено пам'ятник помідору.
19 травня 2016 року в рамках виконання українського закону про декомунізацію місту повернено назву Олешки.
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
24 лютого 2022 року місцеві жителі повідомили про вибухи. Місто було окуповане російськими військами.
27 лютого окупанти обстріляли центральне кладовище в Олешках, зруйновано пам'ятники, під обстріл потрапили довколишні вулиці.
8 березня у місті відбувся масштабний мітинг проти окупації, мешканці вийшли в центр міста з українськими прапорами під гаслом «Олешки — це Україна!».
9 червня окупанти демонтували тризуб з центральної площі міста.
3 вересня Євген Рищук, Олешківський міський голова, та Сергій Братчук, речник ОВА, повідомили про знищення російського складу з боєприпасами та технікою у Олешках.
20 листопада ЗСУ вдарили по місцевому стадіону «СТАРТ», де розміщувалися окупанти.
9 січня 2023 року «Міністерством охорони здоров'я Херсонської Області», яке було створено окупантами, був підписаний «наказ», в якому йдеться про остаточне закриття 7 лікарень на лівобережжі Херсонщини, про міську лікарню також було згадано.
В ніч на 6 червня 2023 року, внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС, більшу частину міста було затоплено, рівень затоплень сягав 2 — 4 м. Російські війська перешкоджали евакуації жителів, здійснюючи обстріли території. Кількість загиблих за різними даними складає від 9 до 69 осіб.
19 червня 2023 року Центр національного спротиву повідомив, що в Олешках кількість загиблих внаслідок підриву Каховської ГЕС сягнула понад 500 людей, які загинули через те, що військові РФ відмовили в евакуації тим, хто не мав російського паспорта.
У 2024—2026 роках Збройні Сили України уражали позиції російських операторів дронів у місті, які використовувались для обстрілів Правобережжя Херсонщини.
Станом на вересень 2026 року місто перебуває під російською блокадою, жителі міста страждають від голоду, останній раз продукти завозили 28 травня 2026 року. Значна частина лівого берега Дніпра, до якої входять Олешки, Гола Пристань та сусідні поселення, була заблокована росіянами щонайменше з січня 2026 року. Російські військові використовують мирне населення як живий щит. Останні на цей час постачання продовольства були мізерними. Українська влада порушила питання щодо гуманітарної катастрофи на окупованій Херсонщині на міжнародний рівень. Ситуація в Олешках має стати однією з наскрізних тем на Генеральній асамблеї ООН, зокрема в Раді Безпеки ООН та Постійній раді ОБСЄ. Наступним етапом стане сегмент високого рівня Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. До повномасштабного вторгнення в Олешках проживало близько 24 тис. осіб, станом на вересень 2026 року залишаються близько 2 тисяч, серед них близько 50 дітей. У місті відсутнє електро- та газопостачання, а впродовж останнього місяця була повністю заблокована доставка продовольства, медикаментів та інших предметів першої необхідності. Люди намагаються вижити в умовах створених російськими окупантами блокади: «шукають залишки їжі, збирають траву, бо іншої їжі просто немає». Окремим виміром російського терору є атаки на мирних людей. Російські FPV-дрони переслідують і атакують цивільних, перетворюючи навіть спробу вийти з дому на смертельний ризик. Україна домагається організованої евакуації. Долучитися готовий Міжнародний комітет Червоного Хреста, гуманітарні організації готові доставляти допомогу, а волонтери ризикують життям, аби привезти людям їжу та воду. Так 1 вересня 2026 року, під час однієї з волонтерських місій, було уражено чотири автомобілі.
Для вирішення гуманітарної катастрофи залучили бійців 30-го корпусу морської піхоти, 34-ї бригади морської піхоти «Борисфен», підрозділ «Болгаричі» 11-ї бригади НГУ, 34-го полк НГУ та 79-го прикордонний загін. За допомогою безпілотників близько 4000 кілограмів їжі було доставлено одразу на сто визначених локацій міста.
22 жовтня 2026 року уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що організація евакуації громадян України знаходиться на фінішній прямій.
23 жовтня 2026 року перша леді США Меланія Трамп заявила, що домоглася перемир'я між Росією та Україною в Олешках, щоб дозволити ввезення гуманітарної допомоги та підготувати евакуацію цивільного населення через визначений безпечний прохід. Локальне припинення вогню було заявлено на 29 жовтня 2026 року. Режим тиші фактично розпочався о 03:00 за київським часом 27 жовтня 2026 року і діятиме до 22:59 1 листопада.
Гуманітарну місію в окупованих РФ Олешках координували уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та уповноважена з прав людини Росії Яна Лантратова.
30 жовтня 2026 року стало відомо, що межах гуманітарної місії в Олешках Херсонської області з міста буде евакуйовано понад 750 жителів. Про це повідомила перша леді США Меланія Трамп в мережі Х. До складу конвою входили 25 автобусів, 50 медичних працівників та машини швидкої допомоги.
Жителі окупованих Олешок, які погодилися на евакуацію, у супроводі представників української держави вирушили автобусами до російської Анапи. Російський пропагандист Володимир Романов, який теж прибув в Олешки, опублікував у телеграм пост, в якому поскаржився, що переважна більшість містян висловили бажання евакуюватися на підконтрольну Україні територію. За його словами 17 автобусів вирушили в Україну і лише 4 автобуси в Росію.
31 жовтня 2026 року евакуйовані мешканці Олешок заїхали на автобусах до України. Спочатку їх відправили 17-ма автобусами до Анапи, потім звідти літаками до Гомеля (Білорусь) і звідти автобусами до України.
Загиблі військовослужбовці внаслідок російського вторгнення в Україну
24 лютого 2022 при виконанні бойового завдання загинула Ольга Свіргун, коли вона з побратимами потрапила у ворожу засідку поблизу Олешків.
26 лютого поблизу міста загинув Семенюк Володимир Русланович.
Населення
Олешки — невіддільна частина Херсонської агломерації. У радянські часи існував план з'єднати Херсон із цим містом.
У 1920—1930-х роках населення міста мало тенденцію до повільного спадання, фактичний приріст населення становив лише 0,3 %. У роки німецько-радянської війни зменшення населення міста пришвидшилось: у порівнянні з 1920 роком населення зменшилося на 17 %.
Лише у повоєнні 1950—1990 роки населення почало зростати на 1,5—2 % на рік. Після будівництва целюлозно-паперового комбінату в 1960 році спостерігався швидкий міграційний приріст населення, що зумовив розвиток соціальної сфери в місті й будівництво нового мікрорайону «Житлоселище». У 1990-х роках через економічну і соціальну кризу кількість мешканців Олешок знизилась, проте до 2001 року населення стабілізувалось. Існує тенденція до зростання народжуваності та зниження рівня смертності.
В наслідок повномасштабної агресії, у тому числі руйнування греблі Каховського водосховища, кількість населення значно знизилась. У вересні 2026 року у місті було близько 1700 жителів.
Національний склад
У 1939 році українці становили 82 % всього населення міста, а в 1980 — не більше 76 %. Чоловіків було 48 %, жінок — 52 %.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Промисловість
Місто розташоване поблизу Олешківських пісків, що дало можливість побудувати тут завод сухих будівельних сумішей. Олешківський пісок є ідеальною складовою для таких сумішей, адже в процентному співвідношенні містить багато кварцу.
В Олешках працює паперовий комбінат — єдине місце в Україні, де виробляють папір для фільтрів машин.
У місті також працюють маслоробний та виноробний заводи і завод металевих виробів, швейна фабрика, рибне господарство Херсонського рибокомбінату та Нижньодніпровська науково-дослідна станція для заліснення пісків і виноградарства на пісках.
З 2005 року працює завод безалкогольних напоїв ДП «СІТІ-АКВА».
В Олешках зареєстрований 41 суб'єкт підприємництва — юридичних, та 87 суб'єктів підприємництва — фізичних осіб. Місто має значний потенціал розвитку будівельних та дорожніх організацій; тут зароджується конкурентне середовище серед фінансово-кредитних установ (діють представництва трьох банків).
Соціальна інфраструктура
У місті діють:
3 школи (Олешківська гімназія, Олешківський ліцей №2, Олешківський опорний заклад освіти № 4)
3 будинки-інтернати
4 дитячих садочки
КЗ «Олешківський районний центр культури та дозвілля імені Т. Г. Шевченка»
Районна бібліотека для дорослих, Районна бібліотека для дітей, три міських бібліотеки
Дитяча музична школа
Центр дитячої та юнацької творчості
спортивна школа, 3 спортивні клуби, стадіон та станція юних техніків.
Транспорт
Через Олешки проходить автотраса міжнародного значення М17 (частина європейського маршруту E97), а також регіональна дорога Р57.
Пасажирські транспортні підприємства СП «Ямак» та ВАТ «Олешки-автотранс» здійснюють перевезення пасажирів у межах району та обласного центру.
Зв'язок
Послуги зв'язку абонентам надає центр електрозв'язку № 5 ВАТ «Укртелеком».
Енергетика
Комунальні підприємства:
МКП «Комбінат комунальних підприємств»
МКП «Водоканал»
МКП «Олешкитеплокомуненерго»
МКП «Теплотехнік»
МКП «Олешки-комунгосп»
КП «Олешки-сервіс»
Засоби масової інформації
Газета «Вісник Олешшя»
МП «Тоніс» (кабельне телебачення)
ТРК «ВТВ плюс»
ТРК «Скіфія»
«Олешки Online» (онлайн спільнота олешківців)
Район. Херсон — видання Національної мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua, яке пише про Херсонський район в цілому.
Пам'ятки
Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового (1711–1728). Заснована, як і Кам'янська, запорожцями, що підтримали повстання Мазепи 1708 — 1709 рр. Перебувала під протекторатом Кримського ханства. З історією Олешківської Січі пов'язані імена кошового отамана Костя Гордієнка й графа Григорія Орлика. Досліджено залишки вала й куреня-напівземлянки.
Пам'ятний знак на честь Олешківської Січі (1991). Виготовлений із дерева скульптором Н. А. Гепардом у формі стилізованої арки-дзвіниці, увінчаної хрестом.
Фортеця (1772). Земляне укріплення типу «блок-форт». Імовірно, зведено запорізькою командою полковника Опанаса Ковпака, згодом реконструйоване під керівництвом М. І. Кутузова. Добре збереглися земляні вали.
Успенський монастир. Заснований у 1896 році. На початку XX століття складався з Успенського собору, трапезної, дзвіниці, каплиці, келій, господарських будівель, огорожі з вежами, — усе в російсько-візантійському стилі. У роки радянської влади більшість будівель комплексу було зруйновано. До наших днів зберігся тільки один будинок початку XX століття, декорований у псевдоруському стилі.
Фамільний склеп-каплиця Панкеєвих (початок XX століття). Споруджений у стилі неокласицизму. Належав купецькій родині Панкеєвих — відомих благодійників Дніпровського повіту Таврійської губернії.
Могила полковника Федора Піроцького (1898). Над могилою винахідника трамваю, що походив із козацької старшини, спочатку була встановлена мармурова плита, яка в радянський час була доповнена стелою з барельєфом ученого.
Комплекс споруд повітової лікарні (початок XX століття). Побудований на кошти лікаря К. І. Ельяшева. Складається з центрального корпусу, будинку лікаря та скверу з могилою К. І. Ельяшева. Становить інтерес як зразок лікарняної забудови садибного типу.
Синагога (друга половина ХІХ століття). Споруджена в неоренесансних формах з ремінісценціями неокласицизму. Стіни насичені ліпним декором.
Земська школа (1880-ті роки). Споруджена в стилі неокласицизму в дусі типових проектів навчальних будинків.
Міське училище (кінець XIX — початок XX століття). Споруджена в стилі неокласицизму. Первісний декор фасадів, ймовірно, втрачений.
Особняк городничого (початок XX століття). Споруджений у формах ренесансно-барочних стилізацій.
Пам'ятник Миколі Кулішу. Встановлений на честь видатного українського письменника й драматурга М. Г. Куліша, життя та діяльність якого пов'язані з Олешками. Скульптор — Шапко Іван Григорович.
Меморіал «Борцям за Волю України», встановлений поблизу міста влітку 2007 року.
у січні 2015 року демонтували пам'ятник Дзержинському — розташовувався біля районного відділення міліції.
Храми
Свято-Введенська Парафія УПЦ МП
Парафія Покрови Пресвятої Богородиці Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви (оновлена)
Церква Різдва Іоанна Хрестителя ПЦУ. вул. Олімпійська, 107-в
Церква святої рівноапостольної Ніни УПЦ МП (Хуторище)
Свято-Георгіївська парафія УПЦ МП, вул. Куліша, 6-а
Римо-Католицька Парафія св. Антонія, вул. Олімпійська, 64
Медичні заклади
У місті розміщена центральна районна лікарня на 365 ліжок.
Урбаноніми
В Олешках нараховується понад 50 вулиць, у тому числі 9 провулків.
Відомі люди
У місті народилися
Балашов Лука Лукич (1923—1996) — конструктор космічних систем, лауреат Ленінської і Державних премій СРСР;
Бєгіу Денис Олександрович (1994—2014) — військовик, загинув при виконанні бойових обов'язків, під час російсько-української війни під Шахтарськом;
Головіна Галина Борисівна (1903—1977) — майстер художньої кераміки та порцеляни;
Іутинська Галина Олександрівна (1946) — український мікробіолог, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, член бюро відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки;
Кіпішинов Геннадій Юрійович (1975—2014) — військовик, загинув при виконанні бойових обов'язків, під час російсько-української війни;
Кравченко Вікторія Анатоліївна (нар. 1979) — українська легкоатлетка, Заслужений майстер спорту України, триразова срібна призерка Літніх Паралімпійських ігор 2008 та 2012 років;
Круглякова-Невель Ніна Іллівна (1885—1974) — українська радянська скульпторка;
Кудієвський Костянтин Гнатович (1923—1992) — український письменник-марініст, журналіст, кінодраматург;
Куліш Володимир Миколайович (1917-?) — український письменник; псевдоніми — Степан Євин, Серафима Гусочка, член АДУКу — Асоціації Діячів Української Культури;
Мазін Сергій Петрович (1985—2022) — підполковник Збройних сил України; учасник російсько-української війни;
Матвєєв Іван Іванович (1890—1918) — учасник громадянської війни в Росії, командувач Таманської армії;
Михайлів Юхим Спиридонович (1885—1935) — український художник, поет і мистецтвознавець;
Найдьонов Андрій Михайлович (1978) — український політик, народний депутат Верховної Ради України, член фракції КПУ (з 11.2007), секретар Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму;
Никодим (Кулигін) (1968) — архієрей Православної церкви України, єпископ Херсонський і Таврійський;
Олексюк Олег Васильович (нар. 1970) — український письменник, поет, прозаїк, пісняр, громадський діяч;
Підборіжний Олександр Миколайович (1995—2022) — старший солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни;
Пулінець Павло Миколайович (1960) — український діяч, голова Херсонського військово-патріотичного центру «Інтернаціоналіст». Народний депутат України 1-го скликання;
Райко Пелагея Андріївна (1928—2004) — українська малярка-самоучка;
Сотников Іван Миколайович (1913—2004) — український спортсмен, веслувальник на байдарках, майстер спорту СРСР, п'ятиразовий чемпіон СРСР та багаторазовий чемпіон України, перший олімпієць Херсонщини, учасник XV Олімпійських ігор 1952 року в Гельсінкі;
Цюрупа Олександр Дмитрович (1870—1928) — радянський державний та партійний діяч, член ЦВК СРСР 1—4 скликань, член ЦК ВКП(б) (1923—1928), ініціатор запровадження в державі продовольчої диктатури, один з організаторів продзагонів.
Див. також
Олешківський район
Олешківські піски
Олешківська Січ
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)
Джерела та література
Вирський Д. С. Цюрупинськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 482. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Посилання
Облікова картка міста на сайті Верховної Ради України
Олешки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1208. — 1000 екз.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Смерть і голод в окупованих Олешках Херсонщини | Крим. Реалії // Радіо Свобода. — 16 травня 2026
«Шукаємо їжу по хатах, ми тут у пастці». Як живуть окуповані Олешки на Херсонщині // ВВС. — 16 травня 2026
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара
У Цюрупинську по-тихому знесли пам'ятник Дзержинському
Банк даних Державної служби статистики України
Погода в місті Олешки
В Олешках перейменували частину вулиць (список)
